Щирості багато, правди - не занадто

10 листопада Президент розмовляв з молоддю. Говорив досить довго, понад півтори години. Не вдаючись навіть до змісту розмов, одне те, що розмовляв, вже добре. Прокинувся від того стану летаргічного оціпеніння, в якому він знаходився десь місяців п’ять-сім, починаючи з весни. І як ті місяці нагадували роки з Кучмою. Але й те, що відбувається зараз, теж схоже. Пам’ятаєте Марчука, якого «пішли» за створення іміджу. Прем’єри мінялись, не мінявся тільки Президент. Всі винні, один він - невинний. Якісь вороги випускають тисячі дошкульних стріл. Хоча ніде правди діти, свободи дійсно стало більше. Але вже дуже розхристаної свободи, порядку мало.

Тепер все-таки про розмову. Судячи із змісту запитань, ніякої цензури не було. Більше того, запитання з Донецька були далеко за межею такту. Так і хотілося сказати тим юнакам і дівчатам: Юпітере, ти сердишся, себто ти не правий! Але це ж таки достеменно засвідчує, що Ющенко має бути Президентом для всіх. І для тих гречних зі Львова, і для тих наїжачених зі Сходу. Хоча ті львів’яни теж не гладили Віктора Андрійовича. Та як доброзичливо прозвучало їх запрошення на галицьке різдво до молодих людей з Києва і Донбасу.

Одразу ж скажу, що то була зустріч не з всією молоддю, а зі студентською молоддю. Хотілося би почути, що думають юнаки і дівчата з села і робітничих передмість. Проте і за це добре. Питання були дошкульні і навіть дуже. І про корупцію серед оточення, і про зраду Майдану, і багато іншого.

Відповіді були вже стереотипні. Що руки у Ющенка чисті, що він не бере. І оточення його не бере. Хоча я щось не пригадую, щоб Кучма чи Кравчук казали, що вони беруть. І вони не брали, і навколо них не брали. Тільки мало не половину України було покрадено. Ну от тепер вже точно не беруть. А ось Гриценко, котрий міністр оборони, на іншому телеканалі каже, що беруть. Причому людину вже обклали прапорцями, як того вовка. А він все рівно бере. Якийсь полковник Волошин. І не дріб’язок, а шістсот тисяч доларів. Грубі гроші. Я приїхав до Тбілісі 1973 року, коли Шеварднадзе став там першим. Шороху навів на всіх! Тремтять. Питаю: «беруть?» Кажуть: «Беруть, тільки в десять разів більше. Бо дуже страшно». Природа така людська. Дитина більше всього любить слово «дай!» Дорослі теж, тільки не так відверто.

Непогано було б Віктору Андрійовичу послухати пана міністра про чудеса на 7-му кілометрі Одеси. Гриценко звертається до прокуратури, Шокін реагує: «Все нормально», і не менш тривожно звучала його розповідь про одеського облвоєнкома. Ось вам корупція, тут і працюйте. А то ніяк не найдуть. Тут вам Родос, тут і стрибайте, як казали греки.

Дуже переконливо прозвучала відповідь про безневинність оточення. Тільки ось і не зрозумів ніхто, чому тоді так жорстоко з ними, агнцями, повелись. Каже, що так треба було. Розрублено гордіїв вузол. Вигнано всіх. І тих, хто спокійно з пасочками грався, і тих, хто ті пасочки хотів забрати. Ще вчора той уряд був файний, а тепер ось уже два місяці на нього мало не всі гріхи вішають.

Неринкові методи керівництва, з Росією розсварилися, наша нафтопереробка потерпає. Дали Юлі по лівій щоці, а вона підставляє праву, руку простягає. Весь той розвал – то її гріхи. Проходить декілька хвилин, і вже Віктор Андрійович говорить про 57% приросту доходів за період після Майдану, і про інші такі ж речі. Я чув про книжку записів почесних гостей у МХАТі. Сталін дванадцять разів бачив виставу «Дні Турбіних» нашого земляка Булгакова. І після всього написав: «Автор п’єси не винний у її достойностях». Але ж то був Сталін, фантастичний єзуїт. Наш Президент – християнин. Хай згадає, як те ж саме казала більшість напровесні 2001 року, коли повалила його уряд. Вони не хотіли дивитись на ті цифри, бо уряд Ющенка заважав їм брати.

Говорили вчора про бюджет. Віктор Андрійович розповів, що повністю задовольнить потреби оборонки на 2006-й рік, на 8,3 млрд. гривень. Міністр Гриценко через годину після цього сказав, що так-то воно так, але все ж таки трохи не так.

Він вже говорив про 8,7 млрд. гривень, але уточнив, що тільки 5,6 млрд. дасть з бюджету держава, а інші 3 млрд. треба заробити. І додав, що не офіцерська це справа – гроші заробляти. Армія повинна оберігати наш спокій, а ми - на неї заробляти.

Інтересно було слухати про боротьбу з безробіттям. Президент сказав, що у нас 2,8% безробітних, і що цього року з’явилось 834 тисячі нових робочих місць. Варто було б, по-перше, згадати, що при цьому 250 тисяч робочих місць ми втратили. По-друге, якщо співставити ці цифри, то складається враження, що з безробіттям покінчено. Проте, все виглядає в дійсності інакше. Тому треба говорити правду, згадати про мільйони наших людей на заробітках за кордоном.

Симпатично виглядали цифри про кредити на житло. Наступного року має піти на такі цілі 140 млн. гривень. Кредитується 63 тисячі сімей і це, зрозуміло, тільки мала частка бажаючих. Так от, якщо виходити з мінімальної ціни на квартири у 200 тисяч гривень, то для вирішення проблем навіть для цієї черги треба років 100.

Не оминув Віктор Андрійович і розмови про падіння всіляких показників за прем’єрства Тимошенко, і одночасно, як добре все стало тепер. Знову впадає у вічі його аж таки недобросовісна прискіпливість до екс-прем’єрки. На початок лютого ріст ВВП складав 6,4%. Потім, каже пан Президент, щомісяця цей показник падав на 1%, тобто мав бути на 1 вересня – 0,4 та ще зі знаком мінус. А в дійсності він склав 2,8% та з плюсом. Тобто, падіння було вдвічі менше – 0,5% на місяць. Інфляція складе на 1січня щонайменше 11%, Віктор Андрійович говорить, що буде менше – 9,8%. І при чому не приводить цифр про те, що відбулося за цих два місяці.

Знову говорилося про боротьбу двох кланів за Нікопольський феросплавний. Так от, перед НФЗ стояли лише представники зятя Леоніда Даниловича на чолі з полум’яним борцем за грошові знаки пані Богословською. А проти них були судові виконавці і міліція. А от другий клан – група «Приват» - мала до цього, і має зараз, 26,1% акцій НФЗ, а також повне право опікуватися їх долею. І заборонити їм це робити не може навіть пан Президент. Чи на його погляд те, що попові-Пінчуку – можна, дякові-«Привату» - зась?

Дуже образилася дівчина з Донецька за утиск російської мови. Президент довго і розлого щось їй пояснював у притаманному йому стилі. А варто було б їй сказати, що жоден з донецьких студентів не питав Віктора Андрійовича українською мовою, і нічого, все було нормально. Останні новації на радіо і телебаченні є знаковими. Он, діджей «Русского радио» десь через 2/3 часу говорить тепер гарною, чистенькою українською мовою, і нічого, не обвалилось. ТРК «Україна» досить суттєво почав говорити українською. Непогано виходить. Шарафудінов коментує футбол тепер українською, і всі розуміють. Дівчині треба було звернути увагу на цифру, яка приводилася під час цього ж таки ефіру. На 57 російських книжок видається одна українська книжка. От вам і утиск.

Президент знову почав говорити про наш український метод в цій галузі. Такий собі український велосипед. А росіяни тривіально, в лоб, знижують ПДВ на книжку, і справи йдуть на добре. Ми ж починаємо щось видумувати, думаємо довго і нічого не робимо. А віз і нині там.

Загальне враження не так, щоб гнітюче. Але не переконливе. Хоча дещо було позитивне. Зокрема, висловлювання про перше місце у списку. Він сказав, що на його погляд, це місце має займати прем’єр Єхануров. Боляче було дивитися на нього, хоча справи, начебто, пішли на краще. Здалося, що сивини у нього поменшало. Ну, не висмикує ж він її. Може, фарбує? Черговий раз хочеться зробити закид пані Геращенко. Не працює над українською мовою Президента. Дуже йому подобається замість слова «наступний» говорити «слідуючий», замість «будь-який» - «любий» з наголосом на літері «и». Є у нього й новація. Таке собі слово «сиротинець». Він чомусь так говорить про сиріт. Хоча в Західній Україні під цим розуміють дитячий будинок для дітей-сиріт. Але це не головне.В цілому, щирості багато, хоча хотілося, щоб було більше правди.